«КРИВБАС»

5 листопада 1931 року
було піднято завісу Українського
державного драматичного театру Кривбасу

Саме в цей день вперше Криворізький робітничий глядач зустрівся зі своїм постійним театром. Відкриття театру відбулося 05. ХІ. 1931 року в приміщенні бувшого театру «Колізей», збудованого баронесою Ефруа ще до 1917 року. («Деловой и коммерческий Кривой Рог, 1913г.»)

За радянські часи його було перейменовано в «Палац праці».

Прем’єрною виставою стала «Справа честі» за п’єсою Івана Микитенка. Одним із засновників театру та його режисером став Г.М. Лаврик, який до цього працював на тій же посаді в театрі М. Заньковецької (м. Київ).

Про цю новину широко повідомила міська преса (журнал «Кривбас» за жовтень 1931 року, газета «Червоний гірник» за 06.ХІ.1931 року та інші). Так почався довгий шлях перевтілення Криворізького театру, який одержав свою першу назву «Кривбас».

Державний міжрайонний театр соціалістичного сектору був створений 28 серпня 1930 року. Він мав обслуговувати населення Кременчуцького та Криворізького округів з репетиційною базою у Кременчузі. У зв’язку з адміністративною реформою (в кінці 30-го року округи України були ліквідовані) відбулась і реорганізація театру.

Згодом до Криворізької міської ради народної освіти надійшло відношення сектору мистецтв НКО УСРР від 30.VIII.1931 року № 60505: «… згідно ваших вимог та домовленості представника культпрому міськпарткому, сектор мистецтв НКО повідомляє, що з 01.ІХ.1931 року до вас прикріплено Державний міжрайонний театр соціалістичного сектору, який мусить лягти в основу утворення Державного драматичного театру Криворіжжя».

З самого початку свого існування театр орієнтувався на продукцію радянського письменника «Справа честі», «Диктатура» І. Микитенка, «В степах України» О.Корнійчука, «Оптимістична трагедія» В. Вишневського, «Любов Ярова» П. Тренева, «Чапаєв» по Фурманову, «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «Наталка-Полтавка» М.Лисенка, «Шельменко - денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, «Безталанна» І. Карпенка-Карого.

Чергова реорганізація управління театрами відбулася у вересні 1933 року після пленуму ЦК з засудженням «перегибів у національно-культурному будівництві». При міськраді було створено «художньо-політичну раду» для сприяння «більшому мистецько-політичному зростанню». Це означало кінець політики українізації та початок боротьби з «українським буржуазним націоналізмом». Результатом такої політики стає розформування трупи Криворізького театру в серпні 1934 року. Його керівника Г.М. Лаврика було репресовано. Театр «Кривбас» приймав лише гастрольні колективи…

«Червоний гірник» у 1935 році повідомляє, що театр стоїть на консервації. В кінці цього ж року театр «Кривбас» поєднується з IV державним пересувним театром Дніпропетровська та віднині він має назву «Жовтневої революції». У вересні 1936 року Дніпропетровський обласний виконком визнав Кривий Ріг місцем постійного базування четвертого колгоспного театру.

Ведучі актори цього часу: О.П. Мельник, В.П. Гацуліна, Е.В. Михонова, А.Б. Кушнарьова, А.М. Красноплахмич, В.П. Левицький, Н. Закохана, А. Носачів, В. Пальоха, К. Зубков, К. Поднозов та інші.

У 1936 році художнім керівником, а потім і головним режисером стає Костянтин Якович Копацький.
Досвідченість та талант головного режисера Костянтина Яковича Копацького сприяли становленню стабільного колективу, підвищенню його професійності: «Справжній творчій авторитет і художню міцність приніс К. Копацький. Режисерська майстерність, організаторський талант підняли театр ще на одну вищу щабель творчості».
Трупа стає все більш стаціонарною, мешкає по вул.К.Маркса у місті Кривий Ріг, але все ще залишається Дніпропетровським пересувним театром ім. Жовтневої революції.
У репертуар увійшли нові вистави: «Назар Стодоля» Т. Шевченка;- «Сорочинський ярмарок»;- «Генеральний консул»;- «Загибель ескадри» В. Вишневського;- «Євгенія Гранде» О. Бальзака;- «Вороги», «Єгор Буличов та інші» М. Горького;- «Украдене щастя» І. Франка;- «Живий труп» Л. Толстой; - «Нора» Г. Ібсена

У 1939 році в Києві проходить ІІ республіканський огляд колгоспно-радгоспних театрів. Дніпропетровську область на ньому представляв театр ім. Жовтневої революції, який показав виставу за п’єсою М. Горького «Останні». Це був великий успіх Криворізьких акторів, вистава була відзначена премією (журнал «Театр» № 5 1939р.) Газета «Колгоспник України» за 12 липня 1939 року писала: «Вистава Дніпропетровського колгоспного театру ім. Жовтневої революції «Останні» М. Горького показав, що перед нами, безумовно, зростаючий, міцніючий театральний колектив».
А трупа театру продовжувала свої гастролі по області: Софіївський, Томаковський, Верхньодніпровський, Ново-Московський, Нікопольський райони. Гастролі знайшли гарні відгуки у місцевих газетах: «Соціалістичний штурм» - орган Софіївського РК КП (О)У за червень 1938р., «Сигнал» - орган шахтоуправління ім. Орджонікідзе за січень 1940 року писав: «За своє відносно невелике існування цей театр виріс і сформувався як найкращий пересувний театр України».

У червні 1941 року театр був на гастролях у Софіївці. Тут його і зустріла війна. Костянтин Копацький, режисер театру, згадує: «У неділю 22 червня, біля БК перед денною виставою, збираються глядачі, і раптом радіо повідомляє - війна.Театр повертається у Кривий Ріг. Двадцять акторів йдуть до лав Червоної Армії, серед них провідні – К. Зубков, К. Поднозов. Всі, хто залишились, продовжували працювати. Кожного ранку - заняття в міському ополченні, а ввечері грали у виставах, організовували концерти для поранених солдатів та офіцерів, якими було заповнене місто, на будівництві оборонних споруд міста». 17 серпня, в ешелоні, під бомбардуванням ворога рушили на схід. В трупі залишилось 22 чоловіки, без декорацій, костюмів, а головне – їх чекала невідомість. Разом з Дніпропетровський оперним театром криворізькі актори дістались до Красноярська. Крайовий комітет в справах мистецтва направив їх на роботу у м. Канськ, де актори зайняли будинок колишнього театру російської драми.
Приїхавши в Канськ, актори оселились у театрі і там почали готувати репертуар, робити декорації, шити костюми, ремонтувати приміщення театру. Було дуже важко – не було матеріалів, текстів спектаклів, самим акторам потрібно було влаштовувати свій побут.
Але за короткий строк актори зуміли підготувати до виступу декілька спектаклів, наближався день відкриття театру.
4 жовтня 1941 року театр відчинив свої двері. Актори хвилювались, як сприйме глядач вистави, адже більшість з них була українською мовою.

Але вже через два тижні газети «За владу Рад», орган Канського РКП, у статті «Успіх українського театру ім. Жовтневої революції» писала: «Ось вже незабаром місяць, як у Канську працює Криворізький український т еатр ім. Жовтневої революції. Але вже через два тижні газети «За владу Рад», орган Канського РКП, у статті «Успіх українського театру ім. Жовтневої революції» писала: «Ось вже незабаром місяць, як у Канську працює Криворізький український театр ім. Жовтневої революції. Вистави ведуться на українській мові, не дивлячись на деяку трудність для глядача сприймати її, театр користується великим успіхом, своїми спектаклями українських драматургів минулого століття він широко знайомить глядача з побутом українського народу. Перші спектаклі театру говорять про наявність у колективу хороших творчих сил».

Влітку театр виїжджає на гастролі на південь Красноярського краю до міст Мінусінськ, Абакан (Хакасія), Ужгур і всюди надзвичайний успіх.
У кінці 1942 року трупу переводять у м. Єнісейськ, де трест «Єнісейськзолото» запрошує артистів виступити з виставами на своїх північних рудниках. Криворізький театр був першим театром, який завітав у ці північні краї.
К.Я. Копацький далі згадує: «Скільки я житиму, мабуть, не буду свідком, щоб так тріумфально «по-бенефісному» проходили гастрольні вистави будь-якого театру. Квитки розпродані були за тиждень наперед без оголошення, а вистави оберталися у вечори вшанування акторів, їм дарували квіти, подарунки.

У другій половині 1943 року театр було викликано в Красноярськ, де він розпочав свої вистави у залізничному клубі паровозно-ремонтного заводу (ПРЗ). Взимку 1944-ого радіо приносить звістку про те, що 22 лютого 1944 року місто Кривий Ріг було звільнено від фашистів. Радості акторів не було меж. Трупа підготувала новий спектакль «Маруся Богуславка» за п’єсою Старицького, він проходив у клубі залізничників. «Це було справжнє свято, - пише далі Копацький, - кожному робітникові театру було вручено цінний подарунок з написом. Деякі були нагороджені грамотами Красноярського крайового комітету у справах мистецтва. Актори одержали багато квітів, поздоровлень».

Через деякий час театр починає збиратися додому, у Кривий Ріг. На початку червня 1944р. колектив українського музично-драматичного театру повертається у місто, а 14 липня відкриває свій за навіс. Так, як будинок театру «Кривбас» був зруйнований фашистами, актори влаштувались у клубі «Харчовик», і знову спектаклі – М.Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю», О.Островського «Без вини винні», К. Симонова «Так і  буде».

У 1945р. Дніпропетровський обласний відділ мистецтв при облвиконкомі видає наказ, у якому підбиваючи підсумки перебування театру у Красноярському краї, відмічає його успішну творчу діяльність, виносить подяку всьому складу театру та художньому керівнику К.Я. Копацькому.

Через деякий час театр починає збиратися додому, у Кривий Ріг. На початку червня 1944р. колектив українського музично-драматичного театру повертається у місто, а 14 липня відкриває свій за навіс. Так, як будинок театру «Кривбас» був зруйнований фашистами, актори влаштувались у клубі «Харчовик», і знову спектаклі – М.Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю», О.Островського «Без вини винні», К. Симонова «Так і буде».
До 1949р. театр продовжував свою творчу діяльність. Репертуар, в основному, складали п’єси сучасних драматургів. Там йшли п’єси О. Афіногенова «Машенька», В.Вишневецького «Розкинулось море, широко», І. Катаєва «Будинок відпочинку», Л. Юхвіда «Весілля в Малинівці» та інші.

У 1949 році Криворізький український драматичний театр ім. Жовтневої революції переводять у Дніпропетровськ і з’єднують з місцевим пересувним українським театром ім.Т.Г. Шевченка, а у Кривий Ріг перебазувався Дніпродзержинський театр російської драми.

После войны разрушенный город приехали восстанавливать люди разных национальностей, со всех республик. В 1949 году в наш театр вливается труппа Днепродзержинского и он реорганизуется в русский театр драмы им.Т.Г.Шевченко. вместе с героями Островского, Чехова, Горького, Погодина на сцену пришла и эстетика русского театра. Идут спектакли: «Любовь яровая» К. Тренева, «Именем революции» М. Шатрова, «Мещане» Горького, «Битка в пути» Г. Николаевой, «Мария Тюдор» В. Гюго, «Коварство и любовь» Шиллера, «Последняя жертва» А. Островского, «Иркутская история» А. Арбузова. Это были спектакли большой страсти, высокого гражданского пафоса. Это были годы творческого рассвета театра: интересная режиссура, крепкая актерская труппа, серьезный репертуар и любовь зрителя.

А в 1951 году на месте разрушенного немцами «Дворца труда» построено здание театра по проекту днепропетровского архитектора Владимира Григорьевича Зуева.

В театре выдвинулась плеяда талантливых актеров, которые были способны решать большие творческие задачи: народные артисты Н. Мочкасов, М. Исаев, Б. Уксусов, заслуженные артисты И. Бернадская, В. Заболуев, Е. Литвиненко, Д. Данилов, Н. Левина, артисты Г.Марченко, А. Семенов, Б. Рыжак, М. Чудзина, Д. Поляков…

В 1966 году Председатель Исполкома городского Совета народных депутатов Г. Гутовский ходатайствует в Министерство культуры «о реорганизации русского драматического театра Кривбасса имени Шевченко в музыкально-драматический со штатным расписанием украинского музыкального драматического театра. Такого рода театр единственный на Украине». Художественный руководитель театра заслуженный артист Узбекистана А. Фомин, директор Н. Плющ, ведущие артисты: з.а. УзССР П. Капралов, з.а. УССР П. Захаров, В. Браслявский (стал з.а. УССР), Л. Пироженко, В.Зуев, П. Марущенко, А. Семенов, В.Черныш, Д.Поляков, В.Котовец, Б.Чернокульский (стал з.а. УССР), М.Павловская и другие.

Первые музыкальные постановки <Бабкин женится> «Ты – это я», «На рассвете», «Четверо с улицы Жанны». А так же спектакли русской, украинской, советской и зарубежной  классики. Реорганизован был театр 19.VII.1966г.

В творческой жизни театра с преобразованием его в музыкально-драматический, начался новый этап. На сцене появились музыкальные комедии. Пришел зритель, которому близка музыка И.Дунаевского, И.Кальмана, Ф.Легара, И.Штрауса. в репертуаре появляются музыкальные спектакли «Четверо с улицы Жанны» О. Сандлера, «Белая ночь» Т.Хренникова, «Мэри Ив» В. Мурадели, «Вольный ветер» И.Дунаевского, «Поцелуй Чаниты» Ю.Милютина, др. И рядом с ними на сцене идут драматические спектакли, такие, как «Дядя Ваня» Чехова, «Варвары» Горького, «В ночь лунного затмения» М.Карима, «Трибунал» А.Макаенка, «Женитьба» Н.Гоголя, «Святой и грешный» М. Ворфоломеева, «Золотой слон» А.Копкова. С одинаковым успехом и в музыкальных и в драматических спектаклях играют заслуженные артисты С. Анненкова, В.Котовец, А.Ранцанц, П.Капралов, А.Скороход, А.Дудка, Л.Елисеева, В.Короленко, артисты М.Павловская, М.Мауэр, И.Камуз, Г.Харченко, К.Иванов, В.Гришин, Б.Николаева.

Много лет отдал театру главный дирижер – заслуженный деятель искусств Украины Виталий Семка. А скольким артистам дал путевку в жизнь замечательный человек и актер, посвятивший более 40 лет своей жизни одному театру – заслуженный артист Украины Владимир Браславский!

Д. Флетчер

Реорганизация театра в музыкально-драматический открыла новые возможности для развития Криворожского театра: штат труппы был увеличен, появился балет, оркестр, хор. Коллективу театра стали по плечу большие музыкальные спектакли.
В эти годы главным режиссером театра работали Ю. Костюк, з.а. УзССР А. Фомин, з.а. УССР Н.Мальцев, П. Марущенко, А. Галимон. Режиссеры-постановщики: заслуженный деятель искусств РСФСР И.И. Бахметьев, В. Судьин, В. Рябинов, В.Браславский, В. Усенко, Б. Шевченко, В.Удовенко, А. Бойцов, Н. Колесников.

Под стать талантливым режиссерам была и постановочная группа:
художники В. Снитко, И. Олейник, Л. Пироженко, А.Давыдов, Е. Караульный;
главный балетмейстер Д.Харченко;
музыкальные руководители - заслуженный деятель искусств М. Алексеев и В.Семка.
За период с 63-го по 80-й года коллектив дал жизнь 168 спектаклям и показал более 20 сказок для детей.

На сцене театра с успехом шли спектакли местного драматурга Е. Шевадзуцкого:
«Криворожские Архимеды», «Прощальный ужин», «7 дней уездной милиции», «Пока бьется сердце».







Воспеть человека, рассказать о его делах –
главная задача театра.
Завоевание человека в создании духовных и материальных ценностей велики.
Этим нужно гордиться!!!
И театр говорит об этом в своих спектаклях.

Репертуар театра составляют лучшие пъесы
советской драматургии, современных и
зарубежных авторов.
( русская и мировая классика )

Музыка в современной драматургии стала неотъемлемым, важным выразительным компонентом. Она помогает раскрытию характера героев спектаклей, создает колорит образа…!!!

“ Оперетта всегда современна. Я люблю ее за прекрасную жизнеутверждающую музыку, неугасимый оптимизм,  улыбки и смех, которые она дарит людям…!!! “
Бронислава Николаева

Вглядишься в Вас и распознаешь лица
Прекрасных дам веселых оперетт:
     Главари,
                        Розалинда и
                                                 Марица…

“ Всегда хочется играть роли, созвучные нашему времени. Современная пъеса – это наши мечты, свершения, радости и горести – все в ней о нас.
Люблю играть в музыкальных комедиях, опереттах , потому что для зрителей это радость, праздник в царстве музыки.”
В. Браславский
з.а. УССР

Е. Птичкин                                                                К. Васильев
“Бабий бунт “
( музыкальная комедия )

Все роли дороги, потому что рождаются в муках, в бессонных ночах. Есть роли этапные, важные. Такой для Вячеслава Хохлова стала роль Годуна в спектакле “ Разлом “ .  Это сложный, глубоко психологический образ. Для актера такая работа ответственна и интересна. В полной мере хотелось передать отношение героя к революционным событиям 1917г, его одержимость вожака матросов, преданность делу, за которое борется Годун, трудность этой борьбы, жертвенность, чтобы зритель знал какой ценой завоевана современная жизнь.

“ Люблю своего Левшу…
из спектакля “ Русский секрет “.
Дорог он мне тем, что является неотъемлемой частицей народа труженика, народа – созидателя. Дорог тем, что относится к великому сословию русских мастеровых – умельцев, которые  “ смогут даже то, чего не могут “ .
Мне дороги его смекалка, бескорыстие, способность найти выход из любого положения “
Анатолий Дудка
з.а. УССР

Более 20-ти лет руководит театром заслуженный деятель искусств Украины А.И. Мусатова.
Директор - новатор смело расширила сферу деятельности театра, введя новые формы работы: вечера старинного русского романса и концертную программу вокального ансамбля “ Журавушка “ , которыйпокорил зрителей Канады.
Она по праву вошла в золотой фонд “ Сичеславны “ –  в 1997 году стала обладателем Гран-при за постановку спектакля “ Голохвостый “ по мотивам пьесы “ За двумя зайцами “ М. Старицкого.

Спектакль “ Чистка “  – трагедия семьи первого директора завода “ Криворожсталь “ создан при непосредственном участии народного артиста СССР Евгения Весника ( г. Моска )

                             “О, Маритана!“  П. Градов, А Основиков                   “О, Маритана!” Т. Рыбчинская
                                   1994г.  Г. Татарчук А. Удовенко                              В. Балан А. Макарченкo

                                    “Летучая мышь” И. Штраус 1995г.                      Цыганский барон” И. Штраус 1994г           
                                           Т. Плужник    Ю. Рыжов                                     Н. Казимирова   В. Спехов

“Прекрасная Елена” Ж. Оффенбах   1998г ( сцена из спектакля )

“…Зачем мы ходим в театр, зачем так любим его? Затем, что  он освежает нашу душу мощными и разнообразными впечатлениями, затем, что он волнует нушу кровь и открывает нам новый преображенный и дивный мир…” ( В. Белинский )

Годовщину своего 70-летия театр открыл премьерным спектаклем  – 14 сентября 2001г. на криворожской сцене впервые прозвучала украинская классическая опера “Запорожец за Дунаем” С.Гулака-Артемовского, в постановке з.а. Украины Александра Рыбчинского.

                                                        В. Полубоярцев В. Соколовская       В. Бездомников

В репертуар нового тысячелетия уверенно вошли спектакли режиссера Бориса Мартынова: “Гамлет”, “Коварство и любовь”, “Стеклянный зверинец”, “Интим на скамейке в парке”, “Я стою у ресторана: замуж поздно, здохнуть рано”, “Турецкая голубая шаль”

                                               “Я стою у ресторана: замуж – поздно,               Б. Мартынов
                                              здохнуть – рано”  Э. Радзинский 2000г.
                                                      Г. Педченко  Г. Татарчук

                                                           “Турецкая голубая шаль”                   “Стеклянный зверинец”
                                                      Г. Квитка – Основьяненко 2001г.               
                                                             ( сцена из спектакля )

                                                Н. Удовенко М. Мельников     “Гамлет”     Б. Мартынов Н. Удовенко
                                                                                                В. Шекспир
                                                                                                     1998г.

 

Владимир Полубоярцев – актер высокого класса с прекрасными природными данными. Его отличает большая органичность эмоциональная заразительность, огромное обаяние и, прежде всего, - завидное трудолюбие.
Щедро одаренный от природы, актер поcтоянно работает над собой, раскрывая все новые грани своего таланта.
Хорошая школа, умение владеть актерской техникой позволили ему создавать серьезные роли в драматических и музыкальных спектаклях.
Пробует себя в режиссуре. С успехом идут поставленные им “Дамы и гусары” Л.Солина, “Во власти желания” Н.Саймона, “Старомодная комедия” А.Арбузова и другие…

В 2002г. Главным режиссером театра стал заслуженный артист Украины Александр Рыбчинский, который показал зрителю такие крупные полотна, как “Лотос любви” И.Кальмана и “Назар Стодоля” Т.Шевченко, который был признан лучшим на региональном фестивале “Сичеславна – 2003”. Известный театровед, председатель жюри фестиваля “Сичеславна – 2003” Валентина Заболотная  отметила: “Криворожский театр находится сегодня в числе лучших театров Украины.
Спектакль “Кущи райские” Р.Каминской получил высокую оценку на фестивале “Сичеславна – 2004”, в котором работа  балетмейстера театра И.Щедрова отмечена первым местом за лучшее пластическое решение спектакля.Высокую оценку криворожцы подтвердили новыми творческими работами: “Русалочка” Р.Разумовской, “Яблочная  леди” Р.Рискина, “Деревья умирают стоя” А.Касона, “Кайдашева семья” И.Нечуй-Левицкого, “Малороссийский каламбур” Г.Квитки – Основьяненка – блистательные работы режиссера Александра Рыбчинского.

В 2005г. директором теарта назначен молодой руководитель – Н.Ю.Чирка, главным режиссером – з.а.Украины В.Короленко. Театр несколько меняет рабочий ритм, появляются спектакли на современные темы: “Эти свободные бабочки” Л.Герша, “Завещание целомудренного бабника” А.Крыма, “Эдит Пиаф” В.Легентова, “Ночь святого Валентина” А.Марданя – в постановке режиссера В.Короленко.
Наряду с современной темой и классика. Василий Петрович Короленко вводит в репертуар театра оперетты “Фиалка Монмартра” и “Сильва” И.Кальмана, а также драмы “Эмилия” Г.Лессинга и” Лымеривна” П.Мирного. Приглашенный режиссер А.Москаленко ставит “Бесприданницу” А.Островского и две сказки: “Трям – трям, здравствуй!” С.Козлова, “Ох, уж этот Царь Горох” В.Зимина.

Михаил Мельников
Пришел в театр Криворожья после окончания Днепропетровского театрального училища.
Актер одного театра – так можно сказать о мастере

Им сыграно более 150-ти  ролей как в музыкальных, так и в драматических спектаклях. Михаилу Борисовичу присущи глубокий профессионализм, непосредственность, эмоциональность, глубочайщее проникновение в психологию создаваемых образов, человечность и интеллигентность.
Работая актером, пробовал свои силы и как режиссер – поставил 8 детских спектаклей.            
М.Мельников заканчивает Харьковский национальный университет искусств им.И.П.Котляревского  по специальности – режиссура.
Сегодня он режиссер театра, к открытию 79-го театрального сезона выпустил спектакль “Очень простая история” по пьесе М.Ладо. Спектакль покорил зрителя!

Главный балетмейстер театра з.а.УССР Татьяна Брысина и главный дирижер театра Зинаида Мищук – слаженный дуэт музыкальных спектаклей, а в репертуаре музыкальный спектакль – каждый второй.
Полет фантазии для балета и оркестра – неиссякаемы…!!!